ОСОБЛИВОСТІ ХУДОЖНЬОЇ МОВИ В КИТАЙСЬКОМУ ПОРТРЕТІ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ 20 – ПОЧАТКУ 21 СТОЛІТТЯ

Abstract

Мета статті полягає у комплексному аналізі особливостей художньої мови, стилістичних прийомів, засобів художньої виразності в китайському портретному мистецтві другої половини 20 століття. Методологія. Для дослідження стилю, технік, копозиційних прийомів, кольорового рішення та інших аспектів художньої виразності портрету було застосовано мистецтвознавчий аналіз. На ряду з ним, для глибшого розуміння історичного, культурного та соціального контексту творів, та задля розуміння їх впливу на особливості художньої мови портрету було застосовано контекстуальний аналіз. Також, для покращєння розуміння змістових навантажень, символічних наповнень, були застосовані семіотичний та психологічний аналізи. Наукова новизна статті полягає у комплексному дослідженні особливостей художньої мови у китайському потреті другої половини 20 – початку 21 століття. Висновки. Встановлено, що художня мова та проблематика що піднімається у портретному мистецтві зазначеного періоду має декілька змістових блоків, серед яких використання традиційних елементів у сучасних портретах, вплив західного мистецтва, звернення до експериментів та іноваційних прийомів у творчості, теми ідентичності зображуваних осіб та суспільства, соціальної критики та рефлексії, а також культурного асиміляціонізму. Шляхом комбінування традиційних та інноваційних елементів, художники зуміли створити унікальні шедеври, що одночасно зберігають культурну спадщину та відтворюють різні аспекти життя та емоцій людей. Розвиток китайського портретного мистецтва не припиняється й досі, відображаючи сучасні тенденції та нові виклики. Крізь призму цього мистецтва ми можемо побачити неоціненне культурне багатство, трансформації суспільства та невичерпну творчість художників, яка дарує нам унікальні візуальні історії про людей, час і культуру Китаю.