OUT-OF-BODY EXPERIENCE, PURE BEING AND METAPHYSICS

Abstract

Purpose. The author will show that metaphysical concepts and the concepts of empirical sciences derive from experience. The only difference is that metaphysical concepts derive from unusual experience, i.e. out-of-body experience, while empirical sciences – from usual one. The example set metaphysical concept of pure being. Methodology. In order to obtain this goal the author uses two methods. The first one is comparative method. With the help of this method the stories of men who experienced clinical death and returned to life are compared with the famous philosophers’ metaphysical statements (Plato, Descartes, and Bonaventura). The second one is transpersonal method. It helps to study the peculiarities of the extraordinary experience in the state of clinical death or mystical ecstasy. Such experience lies in experience of transcendence, pure being as light, ultimate awareness of truth, which are identical to the metaphysical statements of philosophers and mystics. These ultimate experiences belong to different people, who lived and grown in different cultures, but nevertheless metaphysical statements of philosophers or mystics and statements of the ordinary people who experienced clinical death are the same. Therefore we can say that out-of-body experience is transpersonal. Originality. Metaphysics is neither speculative nor withdrawn from experience of a human being sphere. It arises from out-of-body experience while empirical sciences – from usual experience. Therefore, metaphysical concepts, in particular, pure being, are empirical, because they are based also on (extraordinary) experience. In general, metaphysics becomes possible on the basis of out-of-body experience. Conclusions. In this article the author argues that the concepts of metaphysics are not a priori because they originate from out-of-body experience that is from the experience of the distinction between body and soul or body and mind. As a result of such experience appear, for instance, Plato’s metaphysics, Descartes’ metaphysics, and the Christian mysticism of Bonaventure, which theoretical constructs are deriving from experience of pure being (light). In this context metaphysics is seen as the path of gradual separation of a human being from his or her physical body, i.e. “the art of dying” (Plato). Therefore, the author proves that there are no a priori concepts. All concepts are aposteriori, in empirical sciences and in metaphysics as well. We simply talk about two different experiences: usual and unusual experience. The author also argues that there is direct connection between out of body experience and metaphysics, mystics. In the case of out-of-body experience, the temporary death of a human being is the cause of his/her change in perception of himself/herself and the world; it is the cause of metaphysical knowledge.Мета. Показати, що поняття метафізики й емпіричних наук походять із досвіду. Відмінність полягає лише в тому, що поняття метафізики виникають на основі незвичного досвіду, а саме позатілесного, тоді як емпіричних наук – на основі звичного досвіду. За приклад береться метафізичне поняття чистого буття. Методологія. Задля досягнення мети автор використовує два методи. Перший метод – це компаративістський метод. За допомогою цього методу порівнюються змісти оповідей людей, які, так би мовити, «повернулися з того світу», переживши стан клінічної смерті, з метафізичними твердженнями відомих філософів, зокрема Платона, Декарта й християнського містика Бонавентури. Другий метод – це трансперсональний метод, який допомагає з’ясувати особливості екстраординарного досвіду клінічної смерті, містичного екстазу. Він полягає в пережитті трансцендентності, чистого буття як світла, надзвичайної усвідомленості істини, які тотожні пережиттям зазначених філософів та містиків. Ці пікові переживання екстраординарного досвіду належать різним людям різних культур і часів, тобто вони є трансперсональними, і володіють метафізичним змістом. Наукова новизна. Метафізика не є спекулятивною й відірваною від досвіду людини цариною дослідження основ світу. Метафізика постає на основі екстраординарного досвіду виходу з тіла, тоді як емпіричні науки – на основі звичайного досвіду. Так метафізичні поняття, зокрема поняття чистого буття, не можна вважати апріорними поняттями; вони є апостеріорними, адже також ґрунтуються на досвіді, хоча й незвичайного. Взагалі метафізика стає можливою завдяки екстраординарному досвіду людини. Висновки. У статті доводиться, що поняття́ метафізики не є до-досвідними, бо вони походять з досвіду пережиття виходу людини з фізичного тіла, з досвіду відмінності душі і тіла, або свідомості і тіла. Внаслідок такого позатілесного досвіду постають, наприклад, метафізики Платона, Декарта, християнського містика Бонавентури тощо, які є теоретичними конструкціями, що виникають на основі пережиття чистого буття (світла). В цьому контексті метафізика розглядається як шлях поступового відділення людини від її фізичного тіла, як мистецтво «вмирання» (Платон). Автор доводить, що всі поняття є досвідними, як емпіричних наук, так і метафізики; що існує прямий зв’язок між позатілесним досвідом і метафізикою та містикою. У випадку позатілесного досвіду, різновидами якого є клінічна смерть та містичний екстаз, тимчасова смерть людини є причиною зміни її сприйняття як себе, так і світу; є причиною появи метафізичного знання.