Human Evolution: the Limits of Technocentrism

Abstract

The purpose of this article is to define the limits of technocentrism through the analysis of the limiting opportunities of technique and technology from certain value positions. Theoretical basis. The philosophical anthropology of Helmut Plessner (the axiological direction in anthropology and neo-institutionalism) was the research methodology. Originality. The institutional use of technology gives it the character of a social phenomenon and turns it into technology. The ability of individuals, which is aimed at achieving a certain goal with the help of certain sustainable techniques, is not yet technology in itself but is only a certain author’s technique. Such subjectively acquired technique can be turned into socially used technology, otherwise, it will be lost. Technology is a technique that has gained recognition and has been mastered by those who did not invent it but used the algorithm proposed by the inventor, a detailed and functionally sound explanation, a method of constructing this technique. But the main thing is that technology is a technique that has received an acceptable justification for society. Conclusions. Technology is not only a means of achieving the goal, it is a way for a human being to transform the world. As such, technology is a component of human himself/herself and changes human – more precisely, a human being changed himself/herself with the help of technologies that he/she creates. However, this creates certain limits of such transformations: technology cannot replace humans in their ability to self-reproduce. Technology is always an element of social communication: the success of communication is interdependent on the success of the technology. Social modernization includes new technologies, but a more important component of social modernization is the new values for which these new technologies are created. Human evolution generates the technocratism at a certain stage. But to the extent that technocracy begins to contradict the values of humans and society, it loses its source of development – human creativity.Мета. Визначити межі техноцентризму завдяки аналізу обмеження можливостей техніки і технологій з певних ціннісних позицій. Теоретичний базис. Методологію дослідження визначили: філософська антропологія Гельмута Плеснера, аксіологічний напрям в антропології та неоінституціоналізм. Наукова новизна. Інституційне використання техніки надає їй характеру соціального феномену і перетворює на технологію. Уміння окремих індивідів, яке спрямоване на досягнення мети за допомогою деяких сталих прийомів, ще не є власне технологією, а лише певною авторською технікою. Таку суб’єктивно набуту техніку можна перетворити на соціально використовувану технологію, інакше її буде втрачено. Технологія – це техніка, яка набула визнання та яку опанували ті, хто її не винаходив, але використовував запропонований винахідником алгоритм, розгорнуте і функціонально обґрунтоване пояснення, спосіб конструювання цієї техніки. Однак, головним є те, що технологія – це техніка, яка отримала прийнятне для суспільства виправдання. Висновки. Технологія є не лише засобом досягнення мети, вона – шлях людини у перетворенні світу. В такій якості технологія є складовою самої людини й змінює людину – точніше людина змінює себе за допомогою технологій, які сама розробляє. Однак, це створює певні межі для таких перетворень: технологія не може підміняти людину у її здатності до самовідтворення. Технології завжди є елементом соціальної комунікації: успіх комунікації є залежним від успіху технології. Соціальна модернізація містить у собі нові технології. Більш важливою складовою соціальної модернізації є нові цінності, заради яких і створюють нові технології. Еволюція людини породжує на певному етапі технократизм. Однак, коли технократія починає суперечити цінностям людини і суспільства, вона втрачає своє джерело розвитку – людську творчість.