ВПЛИВ БАТЬКІВСЬКОГО ВИГОРАННЯ НА СТАН ПІДЛІТКІВ ПІД ЧАС ВІЙНИ

Abstract

Метою дослідження було визначення рівня батьківського вигорання та особливостей його впливу на психологічний стан підлітків. Вибірку сформовано за М-методом, відбувався підбір сімей (принаймні 2 особи: дитина та батьківська особа) з двох груп: родини з територій, що постраждали від конфлікту (загалом 42 сім’ї), та родини із західних областей України, які менш постраждали від війни (загалом 59 сімей). Серед підгруп батьків представлено як матерів, так і батьків, які мають принаймні одну дитину-підлітка віком від дванадцяти до вісімнадцяти років. Вибірка для цього дослідження складається зі 101 сім’ї, поділеної на дві групи: 42 сім’ї з районів конфлікту та 59 сімей з менш постраждалих регіонів України. Батьківське вигорання визначено за моделлю, покаладеною в основу методики «Оцінка батьківського вигорання» (PBA) (Mikolajczak et al., 2020). Для визначення рівня психологічного благополуччя застосовано дві шкали: «Шкала позитивного ментального здоров’я» спрямована на оцінку вираженості життєвої активності особистості; «Модифікована шкала суб’єктивного благополуччя БіБіСі», що надає деталізовану оцінку за субшкалами: психологічне благополуччя, фізичне благополуччя та стосунки (2022). Відповідно, означені конструкти дадуть можливість оцінити взаємозв’язки між визначеними феноменами. Проведене емпіричне дослідження показало, що батьківське вигорання досить поширене в сім’ях, які живуть у охоплених війною умовах. Нам також вдалося встановити прогностичні демографічні та контекстуальні фактори, які сприяють вигоранню. Зокрема, найбільш значущими є: наближеність до зони бойових дій, рівень освіти батьків, їх професійна залученість та мережа соціальних взаємин батьків. Основні демографічні чинники (вік, стать, склад сім’ї та ін.) не мають вираженого впливу на досліджувану характеристику. Отримані результати затверджують, що синдром батьківського вигорання є суттєвим предиктором зниження благополуччя серед підлітків. Зокрема, найбільш сильний вплив мають такі його вияви як емоційне виснаження батьківською роллю та переживання перенасиченості у взаємодії з дитиною.The purpose of the study is to identify the level of parental burnout and the impact of this condition  on the psychological state of adolescents. The sample was formed according to the M-method,  families (at least 2 people: a child and a parent) were selected from two groups: families from the  territories affected by the conflict (42 families in total), and families from the western regions of  Ukraine, which were less affected by the war (59 families in total). Among the subgroups of parents,  both mothers and fathers with at least one adolescent child aged 12 to 18 years were represented. The  sample for this study consists of 101 families, divided into two groups: 42 families from conflict areas  and 59 families from less affected regions of Ukraine. Parental burnout is defined using a model based  on the Parental Burnout Assessment (PBA) methodology (Mikolajczak et al., 2020). In terms of well being, two scales are used: the “Positive Mental Health Scale” is aimed to assess the severity of an  individual’s life activity and the “Modified BBC Subjective Well-Being Scale” which provides a  detailed assessment by subscales: psychological well-being, physical well-being and relationships  (2022). Accordingly, the defined constructs will make it possible to assess the relationships between  the defined phenomena. The presented empirical study showed that parental burnout is quite common  in families living in war-torn conditions. We were also able to identify predictive demographic and  contextual factors that contribute to burnout. In particular, the proximity to the combat zone, the level  of education of parents and their professional involvement, and parents’ social network are the most  significant. The main demographic factors (age, gender, family composition, etc.) have no  pronounced influence on the characteristic under study. The results obtained confirm that the parental  burnout syndrome is a significant predictor of a decrease in well-being among adolescents. In  particular, such manifestations as emotional exhaustion from the parental role and the experience of  over-saturation in interaction with the child have the strongest influence.