Рентгенологічна діагностика дирофіляріозу собак за паразитування Dirofilaria immitis

Abstract

Рентгенографія – це значно поширене у ветеринарній медицині дослідження, за допомогою якого можна вивчити будову, розміри, стан та розташування різних органів. Цей метод діагностики також застосовується для виявлення патології органів грудної порожнини – легенів і серця. Серед інструментальних методів діагностики дирофіляріозу у собак, спричиненого паразитуванням Dirofilaria immitis, у сучасній ветеринарній медицині рентгенографія грудної клітки є додатковим методом, який дає змогу встановити ступінь інвазії та розвиток патологічного процесу в організмі хворих тварин. Метою досліджень було з’ясувати інформативність застосування рентгенографії у діагностичних дослідженнях у разі паразитування у собак D. immitis. Результати проведених рентгенологічних досліджень органів грудної порожнини собак свідчать, що за інтенсивності мікродирофіляріозної інвазії до 20 личинок/см3 патологічні зміни були відсутні. За інтенсивності інвазії 20–40 личинок/см3 у 11,1 % дослідних собак встановлено дилатацію відділів серця (лівого передсердя, правого передсердя і шлуночку), розширення основного стовбура легеневої артерії та альвеолярні затемнення. Водночас у 22,2 % собак виявлено затемнення легень інтерстиціального типу, у 33,3 % – потовщення стінок бронхів. За інтенсивності мікродирофіляріозної інвазії 40–60 личинок/см3 на рентгенограмі хворих собак спостерігали зміни, які характеризуються: у 55,5 % – затемненням бронхіального типу, у 44,4 % – затемненням альвеолярного типу та розширенням легеневої артерії, у 33,3 % – розширенням судин легень та правих відділів серця, затемненням інтерстиціального типу, у 22,2 % – розширенням лівого передсердя, гідротораксом та колапсом головних бронхів. За інтенсивності інвазії понад 60 личинок/см3 у 100 % собак встановлено розширення легеневих судин, у 77,8 % – затемнення легень бронхіального та інтерстиціального типу, колапс головних бронхів, у 66,7 % – дилатацію правих відділів серця, у 44,4 % – затемнення альвеолярного типу, у 33,3 % – гідроторакс, у 22,2 % – дилатацію лівого передсердя. Отримані результати доводять високу інформативність рентгенологічного дослідження собак за наявності дирофіляріозу, спричиненого паразитуванням D. immitis. Це дає можливість ефективно встановлювати діагноз, а також мати поглиблене уявлення про стан тварини та дає змогу корегувати лікування.