Goddess Worship and New Spirituality in the Postmodern World: a Brief Overview

Abstract

Purpose. The paper aims at examining the phenomenon of the rebirth of the Goddess in the contemporary world. The author has used the hermeneutic approach and cultural-historical method, as well as the anthropological integrative approach. Theoretical basis. The study is based on the ideas of Carol Christ, Margot Adler, Miriam Simos, and Jean Shinoda Bolen. Originality. The rebirth of the Goddess is not a deconstruction of the God. The face of the Goddess is one side of the binary opposition "Goddess – God". Life on the earthly plane presupposes masculine and feminine dualism. However, these polarities are not mutually exclusive and mutually suppressive, but complementary to each other. The return of the Goddess to the throne and a profound appreciation of Femininity is a necessary step forward in establishing true equality and restoring lost harmony. As humanity returns to the Absolute that transcends duality, as divinity is revealed in feminine and masculine forms, and, finally, as humans get in touch with their true self, the two faces, feminine and masculine, will inevitably merge. Conclusions. Identifying herself with the images of the Goddesses, a woman develops self-awareness and self-acceptance that contribute greatly to her reintegration with a wider spiritual reality. The cult of the Goddess finds practical application in women’s lives. These are magical rituals, work with the archetypes, life-changing tours. Recognizing her right to the fullness of being, a woman overcomes rigid gender roles and stereotypes, ceases to be an object of manipulation and becomes the supreme arbiter of her own life.Мета. Стаття спрямована на дослідження феномену відродження Богині в сучасному світі. Автор використав герменевтичний підхід, культурно-історичний метод, а також антропологічний інтегративний підхід. Теоретичний базис. Дослідження базується на ідеях Керол Крайст, Марго Адлер, Міріам Саймос і Джин Шинода Болен. Наукова новизна. Відродження Богині не є деконструкцією Бога. Образ Богині – це один із полюсів бінарної опозиції "Богиня – Бог". Життя на земному плані передбачає дуалізм чоловічого і жіночого. З поверненням людства до Абсолюту, який трансцендує дуальність, із розкриттям божественності в жіночій і чоловічій формі й, нарешті, з набуттям людьми свого істинного "Я" два образи – жіночий і чоловічий – неминуче зіллються. Висновки. Ототожнюючи себе з образами богинь, жінка розвиває самосвідомість та самоприйняття, що значною мірою сприяє її реінтеграції з ширшою духовною реальністю. Важливим аспектом повернення до істинного "Я" є визнання абсолютної цінності жіночої сутності в контексті тілесності Діви – Матері – Крони. Культ Богині знаходить практичне застосування в житті жінок – це магічні ритуали; робота з архетипами; паломництва, що змінюють життя. Визнаючи своє право на повноту буття, жінка долає жорсткі ґендерні ролі та стереотипи, перестає бути об’єктом маніпуляцій і стає верховним арбітром власного життя.